Всім привіт!
Це Ігор Шевченко. Багато хто пам’ятає мене в цьому університеті як колишнього голову студентської ради ФЛСК або просто активного студента.

Так склалося, що мої студентські роки були тісно пов’язані зі студентським самоврядуванням. Вже майже з першого місяця навчання ця діяльність мене дуже зацікавила і практично одразу затягнула у свій вир.

Мій шлях розпочався 25 лютого 2020 року з моменту обрання мене головою ОСС ФЛСК. Тоді багато хто казав, що першокурсник не зможе стати лідером студентства. Але я разом зі своєю командою вирішив довести протилежне.
Ми одразу почали працювати над проблемними питаннями, які турбували нас як студентів.

На період нашої роботи випало чимало випробувань. Спочатку — пандемія, спричинена вірусом COVID-19. Проте ми не зупинилися — і за це я щиро вдячний своїй команді.
Ми одними з перших перевели заходи в онлайн-формат, але за кожної можливості намагалися проводити їх очно, адже розуміли, наскільки це важливо для студентів.

А потім усе змінилося 24 лютого 2022 року — розпочалася повномасштабна війна…

У квітні 2022 року ми знайшли в собі сили відновити роботу й продовжити працювати на благо студентства.
Попри блекаути, обстріли та повітряні тривоги, наша команда знову і знову знаходила сили проводити заходи та виконувати величезний обсяг роботи, який часто залишався непомітним, але був надзвичайно важливим.

Тому навіть зараз, пишучи цей текст у 2026 році, я хочу ще раз подякувати тим неймовірним студентам, з якими ми пліч-о-пліч працювали задля покращення життя нашого студентства 💙

Окремо хочу розповісти про людей, які зробили дуже багато не лише для мене особисто та моєї команди, а й для наших студентів загалом. Найцінніше — ці люди й сьогодні працюють в університеті та продовжують підтримувати студентів.

Перш за все хочу відзначити людину, яка повірила в мене ще у далекому 2020 році й сказала фразу, яку я пам’ятатиму завжди:
«Я бачу, ти хороша людина, адже ти з Черкащини — а там народжуються лише чудові люди».

Це Леся Хоменко-Семенова — для мене передусім друг, куратор, керівник магістерського диплому та заступник декана з роботи зі студентами. Це людина, яка справді живе допомогою іншим. Саме вона дійсно є другою мамою для наших студентів, яка завжди вислухає, підтримає та порадить.

Також хочу згадати людину, яка є справжнім драйвером змін уже на новому факультеті — Анжеліку Миколаївну Кокарєву. Мені не вистачить слів, щоб описати, наскільки щиро вона живе нашим університетом і скільки сил та енергії вкладає в підвищення якості навчання й студентського життя.

Я щиро радий, що мав можливість працювати з цими людьми та разом розвивати наш факультет.

На завершення хочу побажати нинішнім і майбутнім студентам не боятися брати на себе відповідальність, бути ініціативними, відстоювати свої ідеї та вірити в себе.
Студентські роки — це унікальний час, коли можна не лише здобути знання, а й знайти себе, свою команду та справу, яка надихає.

А університету — подальшого розвитку, сильних студентів, небайдужих викладачів і мирного майбутнього.
Дякую всім, хто був і залишається частиною цієї історії 🤍