Вітаю!
На зв’язку колишній голова студентської ради гуртожитку №5
(а як ми знаємо — голови колишніми не бувають 😉)

Хочу поділитися з вами своїм досвідом студентського життя.

У далекому 2018 році я вступив тоді ще в НАУ, на той час у ГМІ (який згодом не раз змінював назву).
І ось що я можу сказати впевнено – я жодної миті не пошкодував, що вступив саме сюди.
Цей факультет, ці студенти й викладачі дали мені можливість розкритися як особистості.
Саме тут я здобув багато лідерських якостей, спробував себе в ролі керівника та знайшов справді класних друзів, з якими нас об’єднали не просто роки навчання, а спільні цінності та пережиті моменти.

Війна…
Про це можна говорити довго… Але я поділюся лише найціннішими для мене спогадами.
Початок війни. 4-та ранку.
Мене розбудив телефонний дзвінок від друга.
Почалося…
Я одразу почав будити всіх, кого тільки міг. Паніки, по суті, не було — усе відбувалося дуже швидко.
Вже о 7-й ранку до нас прийшла Леся Олексіївна. Вона перевірила, як ми, що робимо, та разом із нами проговорила чіткий план дій.
У гуртожитку залишалося понад 100 студентів.
Ми ночували на першому поверсі, організували чергування караульної групи. Багато студентів виконували гуманітарну місію — не лише для гуртожитку, а й для жителів усього Києва.
Щоденні звіти, перепис присутніх — усе було чітко, структуровано й організовано.
Ми стали одне для одного більше, ніж просто мешканцями гуртожитку.
Війна справді показала, хто є хто…

Щорічні поселення
Ох… Будучи головою студентської ради гуртожитку, раз на рік ти проходиш через особливий період — поселення першокурсників.
Це багато стресу, фізичної та моральної роботи.
Але завдяки команді цей час завжди перетворювався на реально крутий, відповідальний та емоційний період, з яким ми справлялися рік за роком.

Випуск. Захист дипломної роботи
Одним із найяскравіших спогадів є не конкретна дата, а цілий період — 5–6 курс мого навчання.
Це був найбільш насичений емоціями та подіями час.
Передача посади голови студентської ради наступному кандидату…
Було важко відпускати те, чим ти жив і займався багато років. Але всьому свій час.
І ось — підготовка до дипломної роботи.
Я навіть не уявляю, що робив би, якби не мій науковий керівник — Леся Олексіївна.
Це не просто керівник. Це людина, з якою я працював не лише в межах університетських справ, а з якою ми стали друзями.
Було по-різному: важко, легко, весело, напружено. Але час усе розставив на свої місця.

За роки навчання я пережив 3–4 зміни ректора, кілька деканів і постійні зміни назв факультету.
Але, попри все, я просто зобов’язаний відзначити деяких людей:

Леся Олексіївна — людина, яка допомагала, підтримувала та мотивувала мене йти далі.
Анжеліка Миколаївна — тут слова зайві… Я щиро радий, що ви зараз саме на своєму місці. Впевнений — це лише на краще.
Ельвіра Василівна — як я й казав, ГЕНЕРАЛ нашої кафедри. Дякую вам за цінне навчання. Іноді одного вашого погляду було достатньо, щоб багато зрозуміти.
Олена Вікторівна — дякую вам за підтримку. Саме з 2018 ви були поруч і зробили великий внесок у мою комунікацію з дорослим життям.

Загалом поруч зі мною було дуже багато людей.
Дякую кожному з вас за те, що ви були поряд. Саме завдяки вам я став тим, ким є сьогодні!